ПРАВОВИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ УЧНІВ

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідаль­ності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здат­ностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та ке­рувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.

Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі — ККУ), відпо­відальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їх­ньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлюва­ти суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом'якшуюча об­ставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:

· штраф;

· громадські роботи;

· виправні роботи;

· арешт;

· позбавлення волі на певний строк.

У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років. Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призна­чає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів вихов­ного Характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:

· застереження;

· обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

· передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу — за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;

· покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

· направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і під­літків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування не­повнолітніх у цих установах і порядок їх за­лишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи виховного характе­ру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. На­правлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає по­міщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього пи­тання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важ­ко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колек­тиву, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.

До спеціальної школи направляються неповно­літні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ — від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального учили­ща неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано де­кілька примусових заходів виховного характеру.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ У КОНТАКТАХ ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону:

1. Не ходи по вулицях один в пізній час без дорос­лих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на бу­дівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).

2. Не відчиняй двері квартири стороннім людям.

3. Не спілкуйся з підозрілими особами, відмов­ляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах.

4. Не наближайся до п'яних та до людей, які по­водять себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачених дій.

5. Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам'ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, обтяжує вину.

6. Не носи з собою предмети (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.

7. Не будь надто впевненим у своїй силі, у сум­нівній ситуації краще звернися за допомогою до дорослих.

Як треба себе поводити, якщо тебе затримали праців­ники міліції:

1. Не тікай та не чини опір працівникам міліції.

2. У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свід­ка, потерпілого, правопорушника), твої права повинні відстоювати твої законні представни­ки, насамперед батьки чи особи, що їх заміню­ють.

3. Будь чемним із працівниками міліції, не нама­гайся їх залякувати своїми «впливовими» зна­йомствами.

4. Знай свої права. Вимагай від працівників мі­ліції пояснення причин твого затримання та обов'язкового роз'яснення твоїх прав.

5. Не бреши, якщо не хочеш говорити правду. Краще мовчи — ти маєш на це право.

6. Обов'язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім'я, по батькові, дату наро­дження та домашню адресу. Якщо ти прихову­єш ці відомості і твої батьки через це не будуть знайдені, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на ЗО діб, а це на користь тобі не піде.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли не­повнолітнього затримано на місці злочину.

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам'ятай:

1. Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з'ясування його особи.

2. При складанні протоколу про затримання кра­ще бути ввічливим, давати правдиву інформа­цію про себе (прізвище, ім'я, свій вік та адре­су). Це дозволить швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.

3. Дуже важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно. Тому перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам'ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.

4. Про свої потреби та права бажано вести роз­мову зі співробітником кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

5. Тобі зобов'язані, у разі необхідності, надати ме­дичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.

6. Тебе не мають права тримати в камері попере­днього слідства разом із дорослими.

7. Міліція не має права допитувати тебе без при­сутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затри­мувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з'ясування твоєї особи.

8. У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред'явлено звинува­чення. Але не забувай, що за постановою про­курора тебе можуть помістити і до слідчого ізолятору.

9. У слідчому ізоляторі неповнолітні мають пере­бувати окремо від дорослих.

10. Якщо тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе — зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.

11. Більш детальну інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

Кiлькiсть переглядiв: 396

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.