ДОПОМОЖІТЬ ПЕРШОКЛАСНИКУ

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Парадокс! Малюк так готувався до школи і з не­терпінням чекав першого вересня, а через місяць він уже не хоче ходити на заняття і погоджується робити уроки тільки під пильним наглядом бать­ків. Що ж сталося?

На думку вчителів молодшої школи, в неба­жанні дітей вчитися винні, в першу чергу, самі батьки. Саме вони, діючи з найкращих спонукань, відбивають у дитини потяг до знань.

Найпоширеніша помилка батьків — це праг­нення виростити вундеркінда. Ще задовго до всту­пу в школу дитина освоює більшу частину програ­ми першого класу і йому нецікаво зупинятися на досягнутому. Малюк готовий рухатися вперед, а програма не дозволяє. Звичайно, батьків можна зрозуміти. їм хочеться, щоб їх ма­люк був най-най, і вони намагаються щосили. Але якщо ваша дитина — геній, то вона і без вашої допомоги проявить себе. А звичайній дитині занадто багато вчитися теж шкідли­во. Діти швидко втомлюються. І чим більше ви будете змушувати її сиді­ти за книжками, тим гірше. У цьому випадку дитина сприймає навчання, як неприємний важкий обов'язок і погоджується робити уроки тільки з-під палиці. Підготовка ди­тини до школи повйнна полягати в розвитку піз­навальних процесів — уваги, пам'яті, мислення і сприйняття. Основна задача батьків — підтримка інтересу до знань у цілому.

Першокласники переживають сильний психо­логічний стрес. Для дитини почалося нове життя, і вона не в змозі миттєво звикнути до нової ролі. Поставте себе на її місце: новий колектив, замість вихователя вчителька і нові обов'язки. А батьки, за­мість того, щоб допомагати, починають висувати до першокласника занадто високі вимоги і дитина фі­зично не в змозі їх виконувати. Крім цього, дорослі бояться, що дитина буде без діла вештатися по вули­ці, і намагаються-максимально завантажити дитяче дозвілля. Вони віддають малюка в декілька секцій і вимагають від нього неможливого. Не кожен до­рослий у змозі задовольнити запити батьківських амбіцій, не кажучи про семирічну дитину.

Психологічна готовність до шкільного на­вчання — багатокомпонентна освіта. Кожен з компонентів є необхідним і вимагає обліку в процесі підготовки дитини до систематичного навчання в школі.

Шкільна незрілість визначається не загальним відставанням у розвитку, а частковою незрілістю одного або декількох компонентів психологічної готовності до школи. Це можуть бути:

• недостатньо розвинуте логічне мислення;

• «бідний» словниковий запас;

• невміння будувати складні ре­чення, пояснювати;

• вузький кругозір;

• недостатній розвиток дрібної моторики;

• відставання у розвитку еволю­ційно-вольової сфери.

Виключивши навіть одну з прогалин у розви­тку дитини, ви підвищите її успішність в опану­ванні нового матеріалу та знизите ризик дезадап­тації.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРШОГО КЛАСУ

► Дитина не може зосередитися і переска­кує з одної справи на іншу.

► Дитині необхідно, щоб його контролювали. Вона не в змозі самостійно впоратися на­віть з простим завданням.

► Дитині важко просидіти без руху 40- 45 хвилин.

Дитині не подобається вчитися. її набагато більше цікавлять іграшки, а не книжки і прописи.

Поради батькам п’ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. .Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Кілька коротких правил для батьків

1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати.

Кiлькiсть переглядiв: 147

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.