ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов'язків батьків і дітей ви­кладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України)

Цей Кодекс встановлює порядок і умови одру­ження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний роз­виток, навчання і підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішен­ням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки — повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного — матеріаль­ного утримання.

Підстави, при наявності яких може постати пи­тання про позбавлення батьківських прав, передба­чені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:

  • батьки ухиляються від виконання своїх обов'я­зків по навчанню і вихованню дітей;
  • батьки відмовляються без поважних причин за­брати дитину з пологового будинку;
  • батьки відмовляються без поважних причин за­брати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;
  • батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
  • батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
  • батьки є хронічними алкоголіками чи нарко­манами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умо­вою для вирішення питань про позбавлення бать­ківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за пору­шення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізич­ний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосува­тись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може прийня­ти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров'ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. .76 КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо непо­внолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питан­ня не є остаточним вироком. Наше гуманне зако­нодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судозому порядку, якщо бу­де встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків вста­новлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків:

  • ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від ви­конання обов'язків щодо забезпечення необхід­них умов життя, навчання та виховання непо­внолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів)); х ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відпо відно до першої частини цієї статті (за наяв­ності підтверджуючих документів));
  • · ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке перед­бачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);
  • · ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної від­повідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відпо­відальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлен­ня батьків (чи одного з них) прав, але й притяг­нення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав ви­явить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпІПС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це проку­рора, який повинен вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація пе­реслідується за законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обме­ження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказа­но: дії, вчинені щодо неповнолітнього організова­ною групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробни­цтво, виготовлення, придбання, зберігання, переве­зення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із за­лученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюю­чих засобів, що не є наркотичними або психотроп­ними, карається обмеженням або позбавленням во­лі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізич­ного, сексуального, психологічного чи економічно­го спрямування одного члена сім'ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні пра­ва і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушко­джень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічно­го здоров'я, завдання шкоди його честі і гідності.

Фізичні ознаки насильства:

  • зовнішні пошкодження (відбитки пальців, пас­ка, сліди цигарок тощо);
  • пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:

  • · страх фізичного контакту з дорослими;
  • · намагання приховати причину травми;
  • · нічні кошмари і страхи;
  • · самотність, відсутність друзів;
  • · негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;
  • · суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство — протиправне посягання одного члена сім "і на статеву недотор­канність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім'ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:

  • · ушкодження статевих органів;
  • · захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • · вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства:

  • · нічні кошмари і страхи;
  • · депресія, низька самооцінка;
  • · невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;
  • · намагання повністю закрити своє тіло;
  • · ексгібіціонізм;
  • · проституція.

Психічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім") на психіку ін­шого шляхом словесних образ або погроз, переслі­дування, залякування, якими навмисно спричиня­ється емоційна невпевненість, нездатність захисти­ти себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Ознаки психічного насильства:

затримка фізичного і розумового розвитку ди­тини;

  • енурез, нервовий тік;
  • постійно сумний вигляд;
  • різноманітні соматичні захворювання;
  • неспокій, тривожність;
  • порушення сну;
  • довготривалий пригнічений стан;
  • агресивність;
  • схильність до усамітнення;
  • невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім’ї — умисне по­збавлення одним членом сім'ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Ознаки економічного насильства:

  • відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;
  • крадіжка їжі;
  • санітарно-гігієнічна недбалість;
  • хворобливість;
  • агресивність.

Жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психоло­гічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

Попередження насильства в сім'ї — система со­ціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усу­нення причин і умов, які сприяють вчиненню на­сильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до від­повідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв на­сильства в сім'ї.

Захисний припис — спеціальна форма реа­гування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх що­до жертви насильства в сім'ї, яким особі, що вчинила це насильство, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї.

Віктимна поведінка — поведінка потенційної жертви насильства в сім'ї, що провокує це насиль­ство.

Органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї:

1. Спеціально вповноважений орган виконав­чої влади з питань попередження насильства в сім'ї.

2. Служба дільничних інспекторів міліції та кри­мінальна міліція у справах неповнолітніх.

3. Органи опіки та піклування.

4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:

  • кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
  • центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насиль­ства в сім'ї:

· заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;

  • висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї бажання на вжиття заходів з по­передження насильства в сім'ї в разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

· отримання повідомлення про застосування на­сильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздат­ного члена сім'ї.

Кiлькiсть переглядiв: 1236

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Cайт Бучацької загальноосвітньої
школи І -ІІІ ст. №1

вулиця Шкільна,10,
48400, Тернопільська область, м. Бучач,
Україна

Дата останньої зміни 13 Березня 2024

Цей сайт безкоштовний!